«Хто це помітить?»: Анастасія Коротка про несподівані клопоти з власним авто

Анастасія Коротка, відома як одна з ведучих тревел-шоу «Орел і Решка», поділилася досвідом, який багатьом власникам авто здасться знайомим. Колись вона дуже хотіла мати машину, тож навчилася водити й отримала водійське посвідчення. Але, за її словами, тоді вона не врахувала чимало супутніх моментів.

«Щось не пам'ятаю, що коли я хотіла машину, хотіла весь час, то масло замінювати, а там воно не одне. Там сказали, що ще щось потрібно. Заправляти, мити зверху, мити всередині, о май гад! Я хотіла просто бі-біп. Тепер сиджу чекаю, поки всі масла там поміняють», — розповіла вона.

Цього разу обслуговування на станції технічного обслуговування забрало у ведучої дві години. Коротка зауважила, що їй загалом важко довго всидіти на місці — навіть на манікюрі. Але якщо результат манікюру чи фарбування потім видно всім, то з автомобілем усе інакше.

«Хоч воно гарно потім. Або фарбування — теж важко сидіти, але хоч потім бачиш, що воно хоч щось змінилося. А що буде видно з автомобілем? Масло якесь поміняють в автівці. Хто це помітить, крім машини? І це дві години чекати», — сказала вона зі сміхом.

Поки тривали роботи, зірка встигла і походити, і посидіти, і постояти, а також записати та опублікувати stories. Після сервісу вона поїхала додому й зайнялася тренуванням. За її словами, навіть домашні заняття допомагають їй відволіктися від війни.

«Ці пів години я взагалі в якомусь іншому світі. Не дивно, що з такою кількістю атак я вже і сідниці собі накачала», — наголосила ведуча.

Варто додати, що у 2022 році після 22 лютого Анастасія Коротка виїхала з України разом із донькою Ксенією до США. Там вона народила сина Остапа, якому нині вже три роки. Оскільки війна не закінчувалася, а батько її дітей, ведучий Андрій Бєдняков, залишився в Україні, вона вирішила повернутися додому. Так діти можуть бачити обох батьків, попри те що Андрій та Анастасія розлучилися.

Історія Коротко — це, зрештою, не лише про сервіс і масло. Це нагадування про те, що за кожною буденною річчю, яку ми колись дуже хотіли, стоїть рутина, до якої ніхто не готує. Іноді найцінніше в ній — можливість видихнути, пів години побути в іншому світі й повернутися до звичного життя.