«Кицькин дім»: у Миколаєві показали унікальну колекцію з 2500 котів

Презентація першої частини зібрання відбулася 28 серпня. У читальній залі представили фігурки, які різняться кольором, розміром, настроєм і матеріалами: тут є котики з металу, скла, дерева, кераміки та інших матеріалів.

Серед експонатів — не лише декоративні фігурки. Чимало предметів мають практичне призначення: підставки для канцелярії та прикрас, сільнички, світильники, дзвіночки. Є навіть графин у формі кота. Збирати колекцію Марії допомагали друзі й знайомі, які привозили їй фігурки з різних куточків України та світу.

Історія колекції має й сумний відтінок: Марія Макарова пішла з життя рік тому. Її родина вирішила подарувати зібрання бібліотеці, щоб якомога більше людей могли побачити створений художницею світ краси й любові. На відкритті про Марію розповіла її подруга дитинства, миколаївська художниця та педагогиня Дитячої художньої школи Олена Маркітан. Вони дружили з десяти років, і Олена згадує Марію як добру, світлу й чутливу людину.

Марія почала малювати ще в дитинстві, надихаючись творчістю матері, яка також була художницею. Вона пробувала себе в різних видах мистецтва: займалася аплікацією, працювала зі шкірою, створювала графічні роботи, фотографувала, виготовляла авторських ляльок і жіночі прикраси. Понад 28 років Марія працювала в Миколаївському академічному обласному театрі ляльок, а у 2020 році, після закінчення Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв, очолила художній цех театру. Її роботи й сьогодні можна побачити у виставах «Кицькин дім», «Принцеса на горошині», «Ось вам і Баба-Яга!», «Карлсон-чарівник», «Котигорошко».

Окрім театру, величезною пристрастю Марії були коти. Усе життя вона опікувалася безпритульними тваринами, а останнім часом у її домі жили дев’ять котів. У Facebook вона створила групу «Людина і кішка», де знайшла однодумців, які допомагали збирати колекцію. За словами Олени Маркітан, «Кицькин дім» розпочався з кількох підставок для прикрас у вигляді котів, які Марії подарувала мати.

Ведуча заходу, директорка бібліотеки Інга Хоржевська, поділилася цікавими фактами про котів: у різних народів світу по-різному передають на письмі котяче нявкання, а звичне для українців «киць-киць» в інших країнах звучить зовсім інакше. Втім, зауважила вона, в усі часи люди в різних куточках світу обожнювали котів. Наступну частину «Кицькиного дому» відвідувачам покажуть через місяць.