Nonna-maxxing: чому покоління Z сповільнюється та обирає прості радощі
Замість гонитви за продуктивністю дедалі більше молодих людей обирає повільне життя: домашню кухню, в'язання, книжки та вечори без телефона. Цей тренд отримав назву nonna-maxxing.
Ще кілька років тому ідеальний день уявлявся максимально насиченим: кар'єрні звершення, спорт, саморозвиток, щільний графік і жодної втраченої хвилини. Тепер частина покоління Z рухається в протилежному напрямку — проводить час на кухні, випікає хліб, в'яже, доглядає за рослинами, читає, збирає пазли та свідомо відкладає смартфон.
Назва тренду походить від італійського слова «nonna» (бабуся) та інтернет-суфікса -maxxing, який означає максимізацію. Утім, йдеться не про буквальне копіювання бабусиного побуту, а радше про повернення до простих занять, тиші та фізичної присутності в моменті — того, чого бракує в середовищі постійних повідомлень і коротких відео.
Nonna-maxxing виник як реакція на культуру постійної зайнятості, що пропонувала використовувати кожну вільну хвилину з користю: слухати подкасти на прогулянці, тренуватися, планувати кожен крок. Зворотним боком такої моделі стали вигорання, цифрова залежність і відчуття вічного запізнення. Саме на цьому тлі з'явився slowmaxxing — свідоме уповільнення, а nonna-maxxing став його ностальгійнішою версією. Особливо привабливим виявився романтизований образ італійської бабусі, яка не поспішає, готує просту їжу, довго сидить за столом із близькими та знаходить задоволення у звичайних речах.
У соцмережах цей стиль життя асоціюють із довгими обідами, домашньою пастою, свіжою випічкою, садом, ранковим чаєм і вечорами без нескінченного скролінгу. Для покоління, що виросло зі смартфоном у руках, така повільність виглядає майже екзотично. При цьому nonna-maxxing не має суворої системи правил — це радше набір звичок: готувати самостійно замість замовлення доставки, пекти хліб чи печиво, в'язати, шити, вирощувати квіти та зелень, читати книжки, вести паперовий щоденник, збирати пазли, проводити час із родиною за спільною їжею та влаштовувати повільні ранки без поспіху.
Сенс тренду не у відтворенні минулого, а у виборі того, чого бракує сьогодні: тиші, простих занять і відчуття часу. Популярність такого підходу значною мірою пояснюється втомою від цифрового середовища — постійні повідомлення, короткі відео та алгоритмічні стрічки майже не лишають мозку повноцінної паузи. На цьому тлі буденні справи починають сприйматися як розкіш: витратити годину на приготування вечері, вийти в сад, почитати книжку чи просто випити чай без телефона — для когось це свідомий спосіб відновитися.
Nonna-maxxing працює не через жорсткі обмеження, а через зміну ритму: людина менше перемикається між цифровими стимулами й більше часу проводить за однією простою дією. Це не означає відмову від кар'єри чи сучасного життя — радше перегляд ставлення до продуктивності як головного критерію успішного дня. Парадокс у тому, що покоління Z використовує суто інтернетний термін -maxxing, аби популяризувати протилежний підхід: менше поспішати, менше споживати контент і більше часу приділяти простим речам. Тож nonna-maxxing варто розглядати не як втечу в минуле, а як перегляд ставлення до часу, де в центрі опиняється не кількість виконаних справ, а можливість проживати частину дня без гонитви за ефективністю.
