Паспортні портфелі: чому багатії збирають громадянства

Геополітична нестабільність, ризики посилення податкового тиску та загрози політичних переслідувань змушують представників світових еліт відходити від традиції володіння одним паспортом. Натомість вони формують цілі «паспортні портфелі» — набори документів, які дозволяють швидко змінювати юрисдикцію та зберігати контроль над капіталом у будь-якій ситуації.

Яскравим прикладом є засновник Telegram Павло Дуров, який після конфлікту з російською ФСБ у 2014 році залишив РФ і тепер має чотири паспорти — Росії, Франції, ОАЕ та Сент-Кітс і Невісу. Він навіть відмовляється від нерухомості, аби не прив’язуватися до жодної країни. Подібну стратегію обирають і інші відомі технопідприємці: співзасновник PayPal Пітер Тіль володіє громадянствами США, Німеччини та Нової Зеландії, а зараз оформлює мальтійське. Голова Tesla Ілон Маск має три паспорти — США, ПАР та Канади. Сем Альтман із OpenAI став першим володарем «золотої візи» Індонезії, яку отримав безкоштовно. Він також публічно підтверджував домовленість із Тілем про евакуацію до бункера в Новій Зеландії у разі катастрофи, пов’язаної зі штучним інтелектом.

Попит на додаткові громадянства зростає не лише серед технологічної еліти. За даними звіту USA Wealth Report 2025 компанії Henley & Partners, кількість запитів від заможних американців щодо іноземного резидентства зросла на 183% за рік. Засновник консалтингової фірми Nomad Capitalist Ендрю Хендерсон пояснює це прагненням отримати «план C» — додатковий рівень захисту. Серед головних стимулів він називає пам’ять про пандемічні обмеження, податкову оптимізацію та політичну нестабільність. Після перемоги Дональда Трампа на виборах 2024 року кількість пошукових запитів у США щодо переїзду до Канади зросла на 5000%. Найпопулярнішими напрямками серед багатих американців стали Португалія, Іспанія, Греція, Італія та ОАЕ.

Експерти вбачають у цьому тренді глибшу кризу — розмивання національної ідентичності, коли держава сприймається радше як сервіс, ніж як батьківщина. Опитування Gallup фіксують, що рівень національної гордості в США впав до історичного мінімуму за 20 років — до 58%, а у Великій Британії лише 47% громадян віддають перевагу своєму підданству перед будь-яким іншим.

Для українського великого бізнесу практика множинного громадянства давно стала базовим інструментом виживання та захисту капіталу. Показовим є випадок Ігоря Коломойського, який свого часу жартував, що в законі нічого не сказано про потрійне громадянство, а наявність документів Ізраїлю та Кіпру вплинула на його процесуальний статус після позбавлення українського паспорта. Основними хабами для легалізації українських капіталів залишаються Кіпр, Ізраїль та ОАЕ. Ухвалення Верховною Радою закону про множинне громадянство остаточно легалізувало цю практику: тепер володіння додатковим паспортом (за винятком документів країни-агресора) сприймається як стандартний елемент персонального ризик-менеджменту, а не юридична аномалія.