Консервований тунець і ртуть: чи варто боятися

Риба — один із найцінніших продуктів у раціоні. Жирні морські види, як-от тунець, багаті на омега-3 жирні кислоти, які знижують ризик серцево-судинних захворювань і підтримують когнітивне здоров'я. Дослідження також показують, що омега-3 зменшує ймовірність депресії та покращує психічний стан.

Однак разом із користю риба може нести й ризик: у ній накопичується ртуть. Це природний метал, який постійно присутній в океанах, але через забруднення довкілля його концентрація у великих хижаках, таких як тунець, стає вищою. Тунець отримує ртуть, поїдаючи дрібнішу рибу, і не може вивести її з організму — метал залишається в тканинах.

Ртуть є нейротоксином. У великих дозах вона може спричинити проблеми з мовою, слухом, периферичним зором, м'язову слабкість і відчуття поколювання в тілі. Крім того, високий рівень ртуті підвищує ризик серцевих захворювань. Але чи означає це, що від консервованого тунця варто відмовитися повністю?

Насправді рівень ртуті залежить від виду тунця. Консервований тунець зазвичай містить найменше ртуті. Білий і жовтоперий тунець мають вищий вміст металу, тому їх варто їсти рідше. А великоокий тунець — рекордсмен за рівнем ртуті: його рекомендують уникати вагітним, жінкам, які годують груддю, і маленьким дітям.

Щоб зменшити ризик, лікарі радять чергувати тунець з іншими морепродуктами. Найнижчий рівень ртуті — у крабах, креветках, кальмарах, тілапії, трісці, лососі, устрицях, омарах і сардинах. Останні, до речі, також багаті на омега-3. Тож відмовлятися від риби не варто — достатньо дотримуватися міри та урізноманітнювати свій раціон.