Справа лікаря Odrex: як публічна кампанія формує образ «жертви системи»

Судовий процес у справі про смерть Аднана Ківана триває вже понад вісім місяців. Увесь цей час хірург клініки Odrex Віталій Русаков, який разом із колегою Мариною Бєлоцерковською обвинувачується в неналежному виконанні професійних обов'язків, коментує розгляд у соціальних мережах. Лікар провини не визнає, а його дописи дедалі більше стосуються не обставин смерті пацієнта, а проблем української системи правосуддя.

У своїх публікаціях Русаков звертається до американських судових справ, намагаючись довести, що за недбалість лікарі не мають опинятися за ґратами, якщо йдеться не про свідомі злочинні дії. Одним із його прикладів є смерть телеведучої Джоан Ріверс у 2014 році після процедури в приватній клініці Нью-Йорка. Він наголошує, що справа завершилася грошовою компенсацією без кримінального покарання для лікарів. Проте він опускає важливу деталь: смерть Ріверс була офіційно визнана ускладненням процедури, а не наслідком недбалості, тож цей випадок не є доказом безкарності для медиків.

Інший приклад, який наводить Русаков, — справа нейрохірурга Крістофера Данча, що травмував десятки пацієнтів і отримав довічне ув'язнення. Лікар подає її як свідчення того, що в США кримінальна відповідальність загрожує лише «монстрам» від медицини. Він також стверджує, що Данч став першим американським лікарем, притягнутим до відповідальності за дії під час практики, але це не відповідає дійсності: Данч — перший, хто отримав довічне, але до нього медиків уже судили. Наприклад, особистий лікар Майкла Джексона Конрад Мюррей у 2011 році був засуджений до чотирьох років в'язниці саме за ненавмисне заподіяння смерті через недбалість.

Третій кейс, який згадує Русаков, — справа пацієнтки, що нібито безпідставно звинуватила лікаря і сама була покарана разом з адвокатами. Однак він замовчує, що апеляційний суд згодом скасував це рішення, визнавши вимоги позивачки юридично необґрунтованими. Також маніпулятивною виглядає теза Русакового про те, що в Україні кримінальна справа загрожує будь-якому лікарю, який не зміг врятувати пацієнта. Стаття 140 Кримінального кодексу передбачає відповідальність лише за неналежне виконання обов'язків через недбале ставлення, що спричинило тяжкі наслідки, і потребує доведення причинно-наслідкового зв'язку. Сам факт смерті пацієнта не робить лікаря винним.

Русаков має право не визнавати провину і публічно захищати свою позицію. Однак вибірковий переказ зарубіжних справ і спрощення українського законодавства до формули «не врятував — отримав справу» можуть бути спробою створити образ жертви системи, аніж представити об'єктивну картину подій.