Закон про колекціонерів: чому всі незадоволені і що далі

Зареєстрований у Верховній Раді 21 липня 2026 року законопроєкт №15436 мав би нарешті врегулювати правовий статус приватних колекцій в Україні. Офіційна мета — впорядкувати недержавну частину Музейного фонду та розвивати приватне колекціонування. Документ уперше пропонує законодавчо визначити поняття колекціонера, дозволяє зберігати культурні цінності не лише в музеях, а й у власників, а також декларує захист добросовісних збирачів.

Водночас законопроєкт передбачає державну експертизу, реєстрацію предметів, повторні перевірки та адміністративну відповідальність. Для речей без повного комплекту документів пропонується Декларація про добросовісне володіння — власник має засвідчити обставини набуття предмета та погодитися на експертизу. Саме ця подвійність — визнання і контроль одночасно — стала джерелом конфлікту.

Найбільше заперечень висловили археологи. Інститут археології НАН України, Спілка археологів України та Національний музей історії України вимагають повністю вивести археологічні предмети з-під дії механізму. Їхній аргумент: наукова інформація артефакту міститься не лише в самому предметі, а й у місці виявлення та стратиграфії, тож декларація власника не може замінити документально підтверджене походження. Натомість приватні колекціонери, зокрема правозахисник Святослав Шеремет, назвали законопроєкт «проти власників культурних артефактів», вбачаючи в ньому репресивні заходи та корупційні ризики. Вони побоюються, що експерт отримає надто широкі повноваження, а витрати на опис кожної речі можуть перевищити вартість колекції.

Ринок, своєю чергою, попереджає: якщо процедури будуть дорогими та тривалими, легальний обіг стане менш конкурентним, і тіньовий ринок лише зміцниться. Представники галерей та аукціонних домів наголошують на потребі простої, цифрової та передбачуваної процедури. Вони зауважують, що позитивна частина закону — статус колекціонера, можливість зберігання цінностей удома — потонула в медійній рамці «штраф до 17 тисяч гривень і конфіскація», яку підхопили соцмережі.

Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики вже запросив усіх зацікавлених — музеї, науковців, археологів, колекціонерів — подати свої пропозиції до законопроєкту. Це рідкісний випадок, коли опоненти заперечують не лише авторам, а й одне одному: одні вважають, що держава віддає спадщину приватникам, інші — що готується конфіскувати приватну власність. Очевидно, що одним документом неможливо одночасно вирішити проблеми старих колекцій, чорних розкопок, незаконного вивезення та налагодити співпрацю між музеями і збирачами.

Гучний спротив не доводить, що закон не потрібен. Навпаки, він показує, як давно ця сфера потребує врегулювання. Завдання — не демонізувати приватного власника, але й не романтизувати його. Потрібен закон, який розрізняє добросовісного колекціонера і грабіжника, колекцію і речовий доказ, співпрацю і контроль. Законопроєкт №15436 ще не створив такої системи, але суспільна реакція на нього дуже точно показала, чому без неї більше не можна обійтися.