«Арко»: як французька анімація продовжує діалог Міядзакі з людством

У центрі сюжету — 2075 рік, коли Земля потерпає від кліматичних катастроф: лісові пожежі та шторми знищують довкілля, люди ховаються під захисними куполами, а виховання дітей повністю перекладено на штучний інтелект. Життя дівчинки Ірис змінюється, коли з'являється Арко — хлопчик у яскравому плащі, мандрівник із 2932 року, де людство живе на небесних платформах у гармонії з природою та володіє технологією подорожей у часі.

Образ знищеного світу 2075 року виразно перегукується з антиутопіями Міядзакі — «Навсікаєю з Долини Вітрів» та «Принцесою Мононоке». Японський майстер неодноразово показував наслідки ставлення до природи як до нескінченного ресурсу. У Б'єнвеню ця катастрофа втілюється в пожежах довкола будинку Ірис. Проте далі режисер пропонує інший погляд: якщо у Міядзакі розгнівана стихія чинить опір через духів чи отруйну флору, то в «Арко» довкілля лишається мовчазним і беззахисним перед вогнем.

Відрізняється й бачення виходу з кризи. Міядзакі звертався до анімізму та ностальгії за доіндустріальною добою, натомість Б'єнвеню пропонує ідеї соларпанку: світ 2932 року демонструє модель майбутнього, де технології співіснують з екосистемою, а не пригнічують її. Ця філософія відображена навіть у техніці малювання — автори свідомо відмовилися від тривимірної комп'ютерної графіки на користь традиційної 2D-анімації, що дозволяє передати органічність природи. Сам режисер пояснював, що саме такий підхід допомагає створити відчуття живої екосистеми на екрані.

Візуально стрічка спирається на естетику французьких коміксів Жана Жиро (Мьобіуса) та Рене Лалу, поєднуючи канони дитячої казки з фантастикою 1970-х. Звуковий дизайн від володаря «Оскара» Ніколя Бекера («Звук металу», «Прибуття») додає глибини: шелест листя, тріск вогню чи пориви вітру підкреслюють контраст між ізольованими приміщеннями та відкритим простором.

Критики відзначають, що фільм уміло говорить з глядачами про складні теми. The New York Times порівняла «Арко» з роботами Studio Ghibli та «Інтерстелларом», а Empire звернуло увагу на опрацювання серйозних питань у форматі сімейної анімації. Оглядачі Little White Lies підкреслюють ключову відмінність від Міядзакі: французька стрічка не тужить за втраченим минулим, а зосереджується на можливості перебудувати майбутнє через відновлення зв'язку з довкіллям. «Арко. Мандрівка крізь час» ховає розмову про кліматичну кризу та відповідальність людини всередині фантастичної історії про подорожі в часі.