День Віри, Надії, Любові та Софії: історія, традиції та прикмети свята

11 вересня 2026, 07:00 ·543 слівредакція

17 вересня за новим церковним календарем християни вшановують мучениць Віру, Надію, Любов та їхню матір Софію. Це свято про материнську мудрість і три чесноти, які дали імена його героїням.

За переказами, події цього дня сягають II століття. Благочестива вдова Софія жила в Римі й виховувала трьох доньок — Віру, Надію та Любов — у християнській вірі та любові до Ісуса Христа.

Коли про це довідався імператор Адріан, він спробував навернути дівчат до язичництва і змусити вклонитися богині Артеміді. Сестри не зреклися своїх переконань. Тоді імператор наказав піддати їх жорстоким тортурам — на очах у матері. Дівчата витримали випробування і загинули після того, як їм відсікли голови. Софії віддали знівечені тіла доньок, вона поховала їх із почестями й померла через три дні.

Імена цих мучениць здавна були дуже поширеними, тож 17 вересня багато жінок і дівчат святкували іменини. У народній традиції день прославляв материнську мудрість і жіночі чесноти — віру, надію та любов. Існував звичай: жінка мала цього дня поплакати про себе та своїх близьких. Вірили, що що щирішими будуть сльози, то менше бід і печалів випаде родині.

Ще одна традиція стосувалася власниць імен Віра, Софія, Надія та Любов. Їм дарували дрібні подарунки, а у відповідь отримували монети — так, за повір'ям, приваблювали щастя й удачу. Була й така прикмета: спершу варто поскаржитися на нещастя, а вже потім братися до святкових смаколиків — тоді страви на столі приноситимуть успіх.

Натомість важку роботу цього дня жінкам робити не радили: колись вони звільнялися від домашніх справ, а також від робіт у полі та на городі. Єдине, що варто було зробити обов'язково, — від душі поплакати, аби захистити сім'ю від напастей. Поганих слів, учинків і думок теж уникали. Не грали цього дня весіль і не вінчалися, відмовлялися від заручин та пропозицій одружитися: вважалося, що сім'я, започаткована 17 вересня, швидко розпадеться. Сваритися з коханою людиною, а надто молодятам, було суворо заборонено. Залишки їжі не викидали у сміття, а віддавали тваринам або нужденним.

Пращуки помічали й погодні закономірності. Якщо день видався непогожим, такою ж буде й осінь. Суха погода віщувала м'яку й теплу зиму, а спека — морозну весну. Стежили й за кішкою: якщо вона вмивається зранку, день буде сухим і ясним, без дощу.

У цьому святі поєднуються історична пам'ять про мучениць і побутові звичаї, у яких відбилося ставлення до жінки, родини та трьох чеснот, що дали імена його героїням. Тож 17 вересня варто згадати тих, хто носить імена Віра, Надія, Любов і Софія, — і привітати їх.