Афганська велосипедистка Фаріба Хашимі здобула «срібло» Азійських ігор

Фаріба Хашимі виборола срібну нагороду в жіночих шосейних перегонах на Азійських іграх, що проходять у Японії. Для 23-річної спортсменки це не просто спортивний результат, а підсумок років, коли займатися велоспортом доводилося потай.

До приходу «Талібану» до влади в Афганістані у 2021 році Фаріба вже тренувалася, але мусила вдягатися як чоловік, аби не привертати уваги. «Я завжди вдягалася як чоловік, коли йшла на тренування, надягаючи дві чи три різні маски, щоб люди мене не впізнали або не напали на мене. Я боялася, що вони мене знайдуть. Іноді мені в голову кидали великий камінь. Люди кидали в мене пляшки. Вони поводилися агресивно й намагалися змусити нас повернутися додому», — згадує вона.

Приклад для Фаріби — її сестра Юлдуз, теж професійна велосипедистка. Сама вона почала займатися спортом у 15 років у провінції Фар’яб, де жінка на велосипеді викликала осуд і небезпеку. Після зміни влади в країні спортсменка виїхала з Афганістану. Нині вона живе й тренується в Італії, а підтримку їй надає чемпіонка світу 1997 року Алессандра Капеллотто.

Попри пережите, Фаріба не переносить образу на свій народ. «У мене були справді погані часи, але я не кажу, що мій народ поганий. У нас така чудова країна. Але менталітет інший. Я народилася в країні, де на жінок, які мріють, нападають, і я дуже рада, що боролася проти цього. Ця срібна медаль може стати свідченням стійкості афганських жінок. Я сподіваюся, що наступне покоління приїде сюди й представлятиме свою країну без жодного страху. У майбутньому я справді сподіваюся змінити щось у своїй країні. Моя велика мрія — повернутися та надихнути свій народ», — каже вона.

Медаль Фаріби варто читати в ширшому контексті. Після серпня 2021 року «Талібан» послідовно обмежує права жінок: їм заборонено виходити з дому без супроводу чоловіка, займатися спортом, навчатися у змішаних класах, працювати й одягатися на власний розсуд. Жінкам також заборонили здобувати освіту та співпрацювати з неурядовими організаціями й ООН — через це щонайменше п’ять міжнародних організацій, які опікуються охороною здоров’я, освітою, захистом дітей і забезпеченням харчами, призупинили свою роботу в країні. Серед інших обмежень — заборона на вікна, з яких видно подвір’я чи кухні, де пораються жінки, заборона жінкам співати й декламувати вірші публічно, а також дивитися на чоловіків, якщо між ними немає родинних чи шлюбних зв’язків. Нещодавно в Афганістані ухвалили новий закон про сімейне право, який за певних обставин визнає шлюби з неповнолітніми: мовчання дівчини після досягнення статевої зрілості може тлумачитися як згода на шлюб, тоді як мовчання хлопця чи раніше заміжньої жінки — ні.

Міжнародна спільнота критикує ці обмеження й закликає «Талібан» змінити політику, натомість таліби наполягають, що поважають права жінок згідно зі своїм тлумаченням ісламського права.

На тлі цього спортивна кар’єра Фаріби Хашимі та її сестри Юлдуз набуває особливого звучання. Вони обидві змагалися на Олімпійських іграх 2024 року в Парижі, а тепер планують виступити на Олімпіаді 2028 року в Лос-Анджелесі. Їхній приклад показує, що навіть за найжорсткіших заборон залишається простір для вибору — і що медаль може важити більше, ніж метал, з якого вона зроблена.