ООН задокументувала 1004 випадки сексуального насильства під час війни в Україні

Доповідь, оприлюднена 18 вересня, охоплює період від 24 лютого 2022 року до 31 липня 2026-го. За цей час правозахисники зафіксували 1004 випадки сексуального насильства. Переважну більшість — 89% — ООН пов'язує з представниками російських органів влади: військовослужбовцями РФ, співробітниками Федеральної служби виконання покарань та Федеральної служби безпеки. Ще 11% випадків стосуються представників українських органів влади, зокрема військових, Державної кримінально-виконавчої служби та СБУ.

У звіті наголошується, що сексуальне насильство застосовували як форму катувань, залякування та примусу щодо цивільних і військовополонених. Серед задокументованих порушень — зґвалтування, групові зґвалтування, спроби зґвалтування, сексуальні напади, примусове оголення, погрози сексуальним насильством, каліцтво статевих органів, а також побиття та ураження електричним струмом у ділянці геніталій. Наймолодшою задокументованою постраждалою від зґвалтування стала чотирирічна дівчинка, найстаршою — 82-річна жінка. Обидва випадки правозахисники віднесли до дій представників російської влади.

Окрема увага в доповіді — умовам утримання. У місцях на окупованій території України та в Росії насильство щодо українських військовополонених, медичного персоналу й цивільних відбувалося на різних етапах: під час затримання, перевезення, допитів та утримання. Частина випадків припадала на обшуки камер і душові, а також на час безпосередньо перед обміном чи звільненням. Поза місцями утримання основними постраждалими на окупованих територіях були жінки та дівчата — йшлося про зґвалтування, групові зґвалтування, спроби зґвалтування, сексуальні напади, примусове оголення та погрози. Водночас серед усіх задокументованих постраждалих переважали чоловіки — через велику кількість випадків у місцях утримання військовополонених.

Щодо 11% випадків, віднесених до українських органів влади, у доповіді зазначається: майже половина порушень стосовно російських громадян і громадян третіх країн, які перебували в українському полоні чи під вартою у зв'язку з конфліктом, зводилася виключно до погроз сексуальним насильством. Значна частина таких порушень припадала на початковий етап перебування людей у полоні. Водночас українська влада, за оцінкою правозахисників, зробила низку кроків для запобігання подібним порушенням — зміни законодавства, директиви на рівні командування та співпрацю з міжнародними механізмами моніторингу. Прогрес у притягненні винних до відповідальності при цьому залишається обмеженим.

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк назвав сексуальне насильство серйозною складовою повномасштабного збройного нападу на Україну. «Воно має негайно припинитися, незалежно від того, хто є злочинцем», — заявив він. Тюрк також закликав Україну та Росію розслідувати всі достовірні повідомлення про сексуальне насильство й забезпечувати притягнення винних до відповідальності незалежно від їхнього звання чи належності до певної сторони. У доповіді містяться й рекомендації для сторін конфлікту та міжнародних партнерів — щодо запобігання насильству, захисту постраждалих, розслідування злочинів, відповідальності винних і підтримки людей, які пережили такі порушення.

За кожною з цих цифр стоять конкретні люди та їхній досвід, який не вкладається у відсотки. Доповідь фіксує масштаб явища і вказує на прогалини в розслідуваннях, а отже, і на те, що роботи з документування, правової оцінки та підтримки постраждалих попереду ще багато.