«Почуття провини залишалося роками»: Віктор Грачов про образу Лобановського та відмову «Динамо»

Історія ця тягнеться з тих часів, коли Грачов був одним із найпомітніших форвардів донецького «Шахтаря». Пропозиція від «Динамо» означала для футболіста перехід на інший рівень — але він її не прийняв. За словами самого Грачова, Лобановський цього не пробачив: «До 1998 року він зі мною фактично не вітався».

Ситуація змінилася у 1998-му, коли Грачов уже працював тренером. Його «Таврія» приймала в Сімферополі «Динамо» і, поступаючись 0:3, зуміла зрівняти рахунок — 3:3. Після матчу Лобановський підійшов до нього першим: «Після матчу Валерій Васильович сам підійшов до мене, обійняв, потиснув руку й сказав щось на кшталт: "Хороша в тебе команда. Молодці. Працюй далі"». За словами Грачова, саме тоді він відчув полегшення: «І от тоді в мене ніби камінь із душі впав. Бо до цього я роками почувався винним перед ним».

Тепер, через десятиліття, він дивиться на той вибір інакше. Якби знав, що кар'єра триватиме аж до 39 років, то, за його словами, погодився б на перехід: «Чи перейшов би до Динамо зараз? Думаю, що так. Сто відсотків». Грачов зіграв понад 300 матчів за «Шахтар» і забив 80 голів, а також виступав за угорські «Дебрецен» і «Будапешт-Зугло», російські «Спартак» і «Торпедо» та туркменський «Колхозчі». Період у Москві, за його спогадами, супроводжували постійні травми й хвороби.

Ця історія — не лише про футбольне рішення. Вона показує, як довго іноді тягнеться тінь одного вибору і як несподівано приходить примирення — через гру, у якій його команда відігралася з 0:3.