Родина Воронових: історія сім'ї, яку знищила російська балістика

Трагедія сталася у селищі Радушне поблизу Кривого Рогу. Ракета вдарила просто у дім, де на той момент перебували батьки Артем та Олена Воронови разом із сімома дітьми. Президент Володимир Зеленський підтвердив, що від будівлі майже нічого не залишилося — рятувальники знайшли лише фрагменти тіл, які доведеться ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи.

Родину у Радушному знали як надзвичайно дружню та віруючу. Артему було 47 років, Олені — 41. Вони виховували десятьох дітей. Того дня вдома були 17-річний Марк, 15-річна Домініка, 14-річна Віоріка, 12-річний Захарій, 11-річний Азарій Ілай, 10-річна Федеріка та 6-річна Емілія. Марк навчався у технікумі при Південному гірничо-збагачувальному комбінаті, був відмінником і планував стати залізничником.

Троє старших дітей не були вдома: Ауріка живе у Німеччині, Матвій — у Польщі, а найстарший син Данило — капітан ЗСУ, який захищає Україну в артилерійських військах. Саме його півторарічний син Артемчик гостював того дня у бабусі з дідусем. Бабуся вціліла. Офіційно підтверджено загибель Артема, Олени, Марка, Азарія Ілая та Емілії. Доля ще чотирьох дітей і маленького онука досі не встановлена — розбір завалів завершено, триває ідентифікація.

Окрім родини Воронових, постраждали сусіди: дев'ятеро людей отримали поранення. У важкому стані до лікарні доправили 84-річну жінку, ще двох дітей та жінку госпіталізували з травмами середньої тяжкості. Спочатку експерти припускали, що удар завдано ракетою «Іскандер-М», але за попередніми даними, Росія використала балістику північнокорейського виробництва — таку зброю в Україні не фіксували давно.

Зеленський наголосив, що ця трагедія — не абстрактна статистика, а результат дефіциту систем протиповітряної оборони. Він закликав міжнародних партнерів надати Україні ракети для Patriot, щоб мати змогу збивати російські цілі. 31 липня у Кривому Розі оголошено Днем жалоби — місто приспустить прапори та вшанує пам'ять загиблих.

Ця історія — про ціну, яку Україна платить щодня. Про родину, яка жила звичайним життям, виховувала дітей і вірила у майбутнє. І про те, що кожен зруйнований дім — це не просто цифра у зведеннях, а десятки зламаних доль, які вже ніколи не будуть колишніми.