П’ять років без прав: як змінилося життя жінок в Афганістані

14 серпня 2026, 14:22 ·557 слівредакція

П’ять років тому «Талібан» повернув собі владу в Афганістані, і відтоді життя жінок у країні радикально змінилося. Вони втратили доступ до освіти, медицини, роботи та навіть можливість вільно пересуватися вулицями.

Коли у 2021 році «Талібан» захопив контроль над Афганістаном, рух обіцяв не обмежувати права жінок. Проте вже невдовзі дівчатам заборонили відвідувати середню школу, а згодом обмеження поширилися на освіту, роботу, медицину, пересування, одяг і доступ до публічних місць.

Сьогодні дівчата можуть навчатися лише до шостого класу, а навіть у молодшій школі програму дедалі більше зосереджують на релігії, скорочуючи математику та природничі науки. Університети для жінок залишаються закритими. Частина учениць продовжує навчання підпільно або онлайн — такі школи іноді навіть видають сертифікати, які можна використати для подання на стипендії за кордоном. Однак знайти такі класи складно, а доступ до інтернету коштує близько 50 доларів на місяць, тоді як багато людей заробляють приблизно 100 доларів. За даними ООН, троє з чотирьох жителів країни не можуть задовольнити базові потреби.

Серйозною проблемою залишається і медицина. Жінкам майже неможливо потрапити до лікарів-чоловіків, особливо в регіонах із пуштунським населенням, де такі візити взагалі заборонені. Це може коштувати життя: без лікування залишаються навіть онкологічні пацієнтки. Акушеркам поки дозволяють працювати, але лікування інших захворювань залишається складним завданням.

Після повернення до влади «Талібан» також заборонив жінкам подорожувати без супроводу чоловіка, публічно говорити з чоловіками, відвідувати парки, займатися спортом і купатися у відкритих водоймах. На вулиці можуть перевірити телефон, а за неналежний дзвінок — покарати. У жовтні 2024 року влада заборонила жінкам спілкуватися одна з одною, читати Коран і молитися вголос. У грудні того ж року з’явилося обмеження на будівництво вікон, з яких видно місця, де часто перебувають жінки.

Особливо трагічні наслідки має заборона чоловікам контактувати з жінками, які не є їхніми родичками. Після землетрусу наприкінці серпня 2025 року рятувальники спершу допомагали чоловікам і дітям, а жінки залишалися під завалами. У травні 2026 року влада фактично скасувала мінімальний шлюбний вік, прив’язавши його до статевого дозрівання. Однією з жертв стала 14-річна дівчина, яку видали заміж за 60-річного чоловіка — через кілька днів вона наклала на себе руки.

Складні умови змушують родини залишати країну. Дехто, як Латіфа, спершу виїжджає до сусідніх країн, але через проблеми з документами змушений повертатися й переховуватися. Інші, як Бібі, яка втекла у 14 років, долають неймовірні відстані — вона разом із родиною пройшла 38 годин через Дар’єнський розрив у Панамі, перш ніж дістатися США. Тепер жінка продовжує навчання та допомагає іншим вивчати мови.

Історії афганських жінок — це нагадування про те, як швидко можуть зникнути права, які здаються непохитними. І про ціну, яку доводиться платити за свободу.