Ніна Ліщина про стейк, Київ і сміливість бути собою: головне з інтерв'ю дизайнерки

Дизайнерка та підприємиця Ніна Ліщина, яка стоїть на чолі бренду Bougie Studio, поділилася добіркою власних уподобань — від літератури й кіно до музики та улюблених речей гардеробу. Розмова вийшла не стільки про моду, скільки про механізми, що стоять за смаком, рішеннями й умінням триматися власного курсу.

Серед книжок, які найбільше вплинули, Ліщина називає «The Tipping Point» Малкольма Ґладуелла. Її зацікавила ідея про те, що масовість рідко буває випадковою: потрібні люди, обставини й соціальні зв'язки, які збігаються в одній точці. Як дизайнерка вона звертає увагу саме на ці механізми — чому одна річ стає культурним явищем, а інша, не менш вдала, залишається поза увагою. У кіно її вибір — «Гра на пониження» (The Big Short), історія про тих, хто ще до кризи 2008 року побачив нестійкість ринку нерухомості. Ліщині близька думка про інтуїцію, аналітичність і готовність не погоджуватися з більшістю, коли власний аналіз говорить інше.

Попри професію, пов'язану зі стилем, її коронна страва — максимально проста: стейк. Для нього потрібні якісне українське м'ясо, сталева сковорідка з товстим дном, сіль, перець і правильна прожарка; улюблений варіант — T-bone, до якого готується салат зі свіжих овочів. Місцем сили дизайнерка називає Київ: місто, де вона виросла, ходила до школи й формувалася як людина. Подорожі та інші країни її захоплюють, але відчуття дому залишається незмінним.

Найбільше можливостей для самовираження, за її словами, дають осінь і весна — саме тоді розкривається верхній одяг, який вона особливо любить: тренчі, бомбери, піджаки, різні фактури й силуети. Цього року Bougie Studio додав до асортименту кілька базових речей, зокрема тренч і піджак чоловічого крою, — одяг, який стає основою образу. З музики найчастіше звучить The Night We Met гурту Lord Huron: ностальгійна, меланхолійна, вона налаштовує сповільнитися й побути в моменті. Серед сторінок, за якими вона стежить, — KYIV LOVER, що відкриває неочевидні місця рідного міста, Fashion Gone Rogue як джерело візуальних референсів, а також акаунти друзів-підприємців, чия наполегливість надихає не менше за фешн-контент.

Взірцем для себе Ліщина називає принцесу Діану — за здатність залишатися собою всередині системи з безліччю правил і обмежень. Її стиль, на думку дизайнерки, ніколи не був лише про моду: одяг слугував способом говорити про себе, а за образом стояла жива людина, яка не боялася відвертості. Силу ж їй дають люди — українці, військові, підприємці, які попри складні обставини продовжують працювати й створювати. Особливо зворушує момент, коли після руйнування людина чи бізнес знаходять сили почати спочатку: «якщо вони можуть, то хіба я маю право опускати руки?»

Головний життєвий урок Ліщиної — не втрачати з поля зору те, що справді має значення. У кризові моменти система координат змінюється швидко, і те, за що трималися вчора, може втратити цінність. Це не слабкість, а ознака розвитку, каже вона: матеріальні речі, статус і успіх відходять на другий план, залишаючи просту базу — людей поруч, сім'ю, здоров'я і можливість бути разом.