4
4GirlsМода, тренди, зірки
Знайти

Панас Саксаганський: понад 100 ролей і мистецтво перевтілення

·433 слівредакція
Панас Саксаганський: понад 100 ролей і мистецтво перевтілення

15 травня виповнюється день народження Панаса Саксаганського — актора, який зіграв понад сто головних ролей і перетворив роботу над образом на окрему науку. Розповідаємо, як він до цього прийшов і що стояло за його славою майстра перевтілення.

Панас Тобілевич, відомий під сценічним іменем Панас Саксаганський, народився 15 травня 1859 року на Херсонщині. Його родина дала українському театру одразу кількох визначних митців: братами актора були драматург Іван Карпенко-Карий і режисер Микола Садовський, а сестрою — акторка Марія Садовська-Барілотті. Сам Саксаганський спершу не збирався присвячувати життя виключно сцені — він навіть служив у війську. Рішення змінилося після знайомства з театральним середовищем: службу він залишив і обрав акторський шлях.

Його професійна біографія почалася в трупах Марка Кропивницького та Михайла Старицького, а 1890 року Саксаганський очолив власний колектив. Саме тоді сформувався його підхід до професії: актор, на його переконання, мав не просто вивчити репліки, а зрозуміти свого героя зсередини. За життя він зіграв понад сто основних ролей. Серед найвідоміших — Возний у «Наталці Полтавці», Голохвостий у «За двома зайцями», Гнат Голий у «Саві Чалому», Карась у «Запорожці за Дунаєм» і Франц Моор у «Розбійниках». Він однаково переконливо почувався і в комедії, і в драмі, а особливо славився талантом до міміки та комічного перевтілення. Глядачі запам'ятовували його персонажів не лише за словами, а й за манерою говорити, ходити, дивитися та реагувати на інших героїв.

Роботі над образом Саксаганський приділяв величезну увагу. Він аналізував характер персонажа, його поведінку, мовлення та зовнішність, а згодом виклав свої театральні принципи у праці «Моя робота над роллю». Важливими для нього були голос і дикція: актор радив працювати над мовленням, зокрема читати скоромовки та уривки з класичних творів. Не менш значущим був і зовнішній бік — грим, костюм, зачіска, характерна хода чи жест мали допомагати створити персонажа, а не просто змінити його зовнішність.

Про серйозність його ставлення до гриму свідчать окремі описи театральної роботи. В одному з них згадується випадок, коли після вистави до гриму актора причепилися кіптява та попіл — настільки, що люди подумали, ніби він справді обгорів.

Напередодні роковин смерті Саксаганського український культурний простір втратив ще одну акторку — Галину Яблонську. Вона померла 14 вересня 2026 року на 99-му році життя. Її театральний шлях почався ще в дитинстві: на сцену Яблонська вийшла 1936 року у Вінницькому державному театрі, згодом працювала в різних театрах, а 1951 року приєдналася до театру імені Івана Франка в Києві, де залишалася понад 70 років.

Саксаганський і Яблонська належали до різних театральних поколінь, але їх об'єднувало головне — десятиліття роботи на сцені та прагнення перетворювати акторську професію на справжнє мистецтво перевтілення. Панас Саксаганський помер 17 вересня 1940 року в Києві у віці 81 року. Його поховали на Байковому кладовищі.

Читайте також