У Миколаєві оцифрували колекцію таврійського розпису

Роботу над цифровою збіркою виконали у серпні. Окрім творів Євгенії Бондаренко та Любові Паранюк, до неї увійшли роботи миколаївських художниць і випускників навчальних ініціатив, присвячених вивченню «таврійки». У фондах музею зберігають 55 робіт Бондаренко.

Таврійський розпис — самобутній напрям українського декоративно-ужиткового мистецтва Причорномор'я. Він поєднує морську тематику зі степовими мотивами та символікою оберегів. У листопаді 2025 року його офіційно внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

У музеї розповідають, що саме Євгенія Бондаренко звернула увагу на незвичні орнаменти, якими були розписані стіни хат Кінбурну. «Вона збирала зразки, досліджувала їхній стиль, техніку та символіку, систематизувала свої знання й назвала цей вид народного мистецтва таврійським розписом. Завдяки її дослідницькій та творчій праці ця традиція отримала нове життя», — кажуть у музеї.

Бондаренко не лише вивчала традицію, а й сама створювала роботи в цій техніці. Її твори допомагають краще зрозуміти витоки таврійського розпису, тоді як доробок Любові Паранюк показує, як ця техніка розвивається сьогодні.

Оцифровані роботи представлять на новому сайті. Відвідувачі зможуть дізнатися більше про таврійський розпис і навчитися відрізняти автентичні твори від стилізованих під них.

Ця ініціатива продовжує багаторічну практику цифрування музейних фондів у Миколаєві. Раніше повідомлялося про плани оцифрувати 500 історичних фотографій і негативів із фондів краєзнавчого музею, Музею суднобудування і флоту та народного музею Миколаївського суднобудівного заводу. У травні 2026 року в місті оцифрували понад 100 предметів для онлайн-колекції індустріальної спадщини півдня України, а в грудні 2025-го кількість доступних в онлайн-музеї артефактів перевищила 300. У січні 2026-го Миколаївська обласна бібліотека оцифрувала 122 рідкісні видання XVIII — початку XX століть. Краєзнавчий музей ще у грудні 2024 року отримав професійне фотообладнання для оцифрування стародруків, раритетних книг і карт, а протягом 2024-го з фондів музеїв оцифрували сотні експонатів графіки.

За кожною з цих цифр — спроба зберегти те, що легко втратити. Таврійський розпис довгі роки існував переважно у вигляді орнаментів на стінах хат і в дослідницьких записах окремих ентузіастів. Тепер, коли традиція отримала офіційне визнання, а її зразки стають доступними онлайн, вона має шанс не лише зберегтися, а й знайти нових авторів і вдячних глядачів.