Пілатес для чоловіків: чому легкі вправи важчі за штангу

Пілатес досі часто вважають жіночим тренуванням, тоді як чоловіки зазвичай обирають тренажерний зал, біг чи силові навантаження. Проте, як пояснює тренерка з пілатесу та біомеханіки руху Олена Ширма, справа не у фізичних обмеженнях, а у звичному сприйнятті сили. Вона нагадує, що систему пілатесу створив чоловік — Джозеф Пілатес, а серед чоловіків є надзвичайно пластичні люди, достатньо згадати професійних танцюристів чи гімнастів.

Головна причина, чому чоловікам складніше на пілатесі, — це розрив із шаблоном «витиснути силою». У тренажерному залі результат легко виміряти вагою гантелі чи кількістю повторень. На пілатесі ж вправа може виглядати простою, амплітуда — мінімальною, але тіло починає тремтіти, і виконати рух правильно не виходить. Як зазначає Олена, один із її клієнтів точно описав цей досвід: у залі все зрозуміло — береш важку гантелю і відчуваєш себе сильним, а на пілатесі цей шаблон ламається. Тут треба змінити підхід на «усвідомити і проконтролювати рух», що для багатьох чоловіків спочатку незвично.

Пілатес може стати доповненням до будь-якого виду спорту, особливо для тих, хто хоче тренуватися довго. Під час занять м'язи зміцнюються в подовженому положенні, що розвиває контроль рухів і робочу амплітуду в суглобах. Це може дати потужніший крок у бігу, глибший випад у тенісі чи контрольованіший присід у залі. Крім того, пілатес додає рухи в різних площинах, ротацію та активніше залучає м'язи-стабілізатори, чого бракує при циклічних навантаженнях, як-от біг чи плавання.

Олена часто бачить у чоловіків напружену шию, верхню частину трапеції та обмежену рухливість грудного відділу. Проблема може ховатися не в самій болючій ділянці: верх тіла бере на себе компенсацію, коли недостатньо працює центр і обмежена рухливість кульшових суглобів. Тому фокус зміщується на глибокі м'язи живота, роботу таза та мобільність стегон. Один із клієнтів тренерки після занять описав результат просто: «Рухатися без болю і не відчувати дискомфорту в тілі — це неймовірний кайф».

Показова історія сталася з чоловіком, який плавав п'ять разів на тиждень і паралельно тренувався в залі. Надмірне навантаження довело його до того, що довелося відмовитися від улюбленого плавання. Коли Олена запитала, що він робить для відновлення, він не зрозумів питання. Тренерка наголошує: культура відновлення залишається слабким місцем багатьох активних людей, які звикли додавати ще одне тренування, а не думати про мобільність і контроль руху.

В Україні пілатес набуває популярності — відкривається дедалі більше спеціалізованих студій. За словами Олени, багато українців, поживши за кордоном, привезли цей запит додому. Водночас в Україні професія тренера з пілатесу досі асоціюється переважно з жінками, тоді як у США та Європі серед інструкторів чимало чоловіків. Тренерка прогнозує, що поява більшої кількості тренерів-чоловіків допоможе руйнувати стереотипи.

Олена жартує, що першими зміни відчують лікарі та реабілітологи, бо роботи в них поменшає. Але за цим стоїть важлива думка: краще працювати над профілактикою та якістю руху, ніж чекати болю. Пілатес може стати і спільним заняттям для пари — у практиці тренерки були випадки, коли подружжя приходило на спліт-тренування. Особливого значення робота з тілом набуває зараз, коли українці живуть у стані постійного стресу через війну: тілу та психіці потрібен ресурс, а усвідомлений рух допомагає ставати здоровішими та витривалішими.